Міо-інозитол: що це за речовина і де вона є в їжі

Міо-інозитол — природна сполука, яка є і в організмі людини, і в звичайних харчових продуктах. Його часто називають «вітаміном B8», але така назва історична й не зовсім точна: організм здатний синтезувати інозитол сам, тому він не відповідає класичному визначенню незамінного вітаміну.

Міо-інозитол — найпоширеніша біологічно значуща форма інозитолу. Він входить до складу клітинних структур і є попередником молекул, які беруть участь у внутрішньоклітинній передачі сигналів. Водночас у їжі інозитол може бути присутнім у різних формах, тому просте число «скільки інозитолу в продукті» не завжди означає однакову кількість вільного міо-інозитолу.

Що таке міо-інозитол

З хімічної точки зору інозитол належить до циклічних поліолів. Існує кілька його просторових форм, але саме міо-інозитол є найпоширенішим у тканинах людини та найбільш вивченим у харчуванні.

Молекула міо-інозитолу може існувати у вільному вигляді або входити до складу складніших сполук. Зокрема, на її основі утворюються фосфатидилінозитол та інозитолфосфати, які виконують важливі функції в клітині.

Навіщо інозитол потрібен клітинам

Похідні інозитолу є частиною клітинних мембран і систем внутрішньоклітинної передачі сигналів. Вони беруть участь у роботі ферментів, транспорті сигналів від рецепторів і регуляції різних клітинних процесів.

Для базової статті важливо не перебільшувати цю роль. Сам факт участі інозитолу в сигнальних шляхах не означає, що додаткова кількість інозитолу автоматично покращує всі процеси, у яких ці шляхи задіяні. Такі ефекти потрібно оцінювати окремо в клінічних дослідженнях.

Чому інозитол називають «вітаміном B8»

Назва «вітамін B8» досі зустрічається в популярних матеріалах і на етикетках, але вона не є точною сучасною класифікацією. На відміну від класичних вітамінів, міо-інозитол може синтезуватися в організмі з похідних глюкози.

Тому коректніше називати його міо-інозитолом або інозитолом, а історичну назву «B8» сприймати лише як поширений побутовий термін.

У яких формах інозитол є в їжі

У харчових продуктах інозитол присутній не лише у вільній формі. У рослинній їжі значна його частина може бути зв'язана у вигляді інозитолфосфатів. Найвідоміший із них — фітат, або сіль фітинової кислоти.

Це важливий нюанс для читання таблиць складу їжі. Два продукти можуть мати схожий загальний вміст інозитольних сполук, але різне співвідношення вільного міо-інозитолу та фітату.

Де найбільше міо-інозитолу в раціоні

Класичне дослідження Clements і Darnell проаналізувало 487 харчових продуктів. Найбільші кількості міо-інозитолу автори виявляли у фруктах, бобових, зернових і горіхах.

Вони також побачили, що спосіб обробки має значення: свіжі продукти в окремих категоріях могли містити більше міо-інозитолу, ніж заморожені або консервовані аналоги. Це одна з причин, чому точні числа з різних таблиць не слід сприймати як універсальні для кожного сорту й способу приготування.

Фрукти як джерело вільного міо-інозитолу

Фрукти є одним із помітних харчових джерел міо-інозитолу. У старих аналітичних таблицях особливо часто виділяли цитрусові та деякі види дині.

Але робити рейтинг із точністю до міліграма не дуже коректно: вміст залежить від сорту, зрілості, зберігання та методу лабораторного аналізу.

Бобові, зернові, горіхи та насіння

Бобові, цільні зернові, горіхи та насіння також можуть містити значну кількість інозитольних сполук. У цих продуктах особливо важлива фітатна форма.

Фітат природно накопичується в насінні рослин як запас фосфору. Під час перетравлення та харчової обробки частина інозитолфосфатів може розщеплюватися, тому фактична доступність інозитолу залежить не лише від початкового вмісту в продукті.

Що відомо про основні харчові джерела

Чому «інозитол у продукті» не завжди означає вільний міо-інозитол

Фітат — це інозитольне кільце з кількома фосфатними групами. Він широко представлений у зернових, бобових, насінні та горіхах, але не є тотожним вільному міо-інозитолу.

Тому при порівнянні харчових джерел важливо дивитися, що саме вимірювали автори: вільний міо-інозитол, загальні інозитольні сполуки чи фітат. Без цього дві цифри з різних джерел можуть описувати не зовсім однакові речі.

Чи виробляє організм інозитол сам

Так. Міо-інозитол може утворюватися в організмі з глюкози через послідовність ферментативних реакцій. Значний внесок у цей процес роблять нирки, а синтез можливий і в інших тканинах.

Саме тому міо-інозитол не вважають класичним незамінним вітаміном. Детальний шлях його утворення, регуляцію синтезу та обміну варто розглядати окремо, а не змішувати з базовим оглядом харчових джерел.

Чи означає наявність інозитолу в їжі, що добавки не мають сенсу

Ні харчові джерела, ні власний синтез організму не дають підстав робити універсальний висновок про необхідність або непотрібність добавок. Це різні джерела надходження, а клінічні дослідження добавок проводяться у конкретних популяціях і з конкретними кінцевими показниками.

Тому питання «чи потрібен міо-інозитол додатково» не можна вирішити лише за списком продуктів. Воно залежить від мети, раціону, стану здоров'я та того, які саме дані є для конкретного сценарію.

Застереження щодо добавок

Вміст інозитолу у звичайному раціоні та кількість у концентрованій добавці — не одне й те саме. Не варто переносити дослідницькі дози з окремих клінічних робіт на самостійний режим прийому.

Для добавок слід дотримуватися інструкції на упаковці. Якщо є хронічні захворювання, ви постійно приймаєте лікарські засоби або є інші медичні обставини, доцільність використання добавки варто обговорити з лікарем.

Часті питання

Міо-інозитол — це вітамін B8?
Назву «вітамін B8» використовують історично, але міо-інозитол не є класичним незамінним вітаміном, тому що організм може синтезувати його сам.

Де найбільше міо-інозитолу в їжі?
У класичному аналізі 487 продуктів найбільші кількості виявлялися у фруктах, бобових, зернових і горіхах.

Чи є інозитол у фруктах?
Так. Фрукти є одним із основних харчових джерел, причому частина інозитолу може бути присутня у вільній формі.

Чи є інозитол у зернових і горіхах?
Так, але в рослинних продуктах значна частина інозитолу може бути зв'язана у складі фітату та інших інозитолфосфатів.

Фітат і міо-інозитол — це одне й те саме?
Ні. Фітат є фосфорильованою похідною інозитолу. Під час травлення частина інозитолфосфатів може розщеплюватися, але фітат не слід прирівнювати до вільного міо-інозитолу.

Чи виробляє організм міо-інозитол сам?
Так. Він синтезується з похідних глюкози, а важливу роль у цьому процесі відіграють нирки та інші тканини.

Чи можна отримати достатньо інозитолу тільки з їжі?
Універсальної «добової потреби», яку можна просто порівняти з харчовим меню, для міо-інозитолу не встановлено. Їжа є природним джерелом, але питання застосування добавки оцінюють окремо залежно від конкретної мети та доказів.

Джерела

• Clements R. S. Jr., Darnell B. (1980). Myo-inositol content of common foods: development of a high-myo-inositol diet. American Journal of Clinical Nutrition. PubMed
• Dinicola S. та ін. (2017). Nutritional and Acquired Deficiencies in Inositol Bioavailability. Correlations with Metabolic Disorders. International Journal of Molecular Sciences. PubMed
• Maffucci T., Falasca M. (2020). Signalling Properties of Inositol Polyphosphates. Molecules. PubMed
• Schlemmer U. та ін. (2009). Phytate in foods and significance for humans: food sources, intake, processing, bioavailability, protective role and analysis. Molecular Nutrition & Food Research. PubMed
• Bizzarri M. та ін. (2016). Pharmacodynamics and pharmacokinetics of inositol(s) in health and disease. Expert Opinion on Drug Metabolism & Toxicology. PubMed

Дієтична добавка. Не є лікарським засобом. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем.